“Тарас. Повернення” Фільм Тарас. Повернення

Please post any resources here
smlphyibyyts
Posts: 2830
Joined: Thu Aug 20, 2020 8:32 pm

“Тарас. Повернення” Фільм Тарас. Повернення

Post by smlphyibyyts »

“Тарас. Повернення” Художній фільм "Тарас. Повернення"

Image



Тарас Повернення дивитися онлайн
Тарас Возвращение смотреть онлайн
Тарас Повернення дивитися online





“Тарас. Повернення” Тарас. Повернення смотреть кино
























Тарас. Повернення онлайн фільми На Кайдаша найшов страх. Йому здалося, що його водить нечиста сила. На його спину неначе хтось сипнув приском; волосся на голові піднялося вгору. Але він прийшов до млина, вглядів людей; люди ходили, розмовляли, носили мішки на вози. Кайдашеві стало веселіше. Один чоловік поїхав возом через греблю. Кайдаш пішов за його возом, розговорився з ним і йшов з ним до самого села. Корчака переговорив з перевожчиком, сторгувавсь за перевоз i за справу, щоб перевожчик пiшов до пристава i вмовивсь з ним, скiльки вiн вiзьме за те, що припише до посаду бурлак. Бурлаки сiли в човни i перепливли через лиман. Вони пристали проти села Кривди. – Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! – ляснула Мотря. Тарас. Возвращение, фильм Украинская премьера – І я дорогу знайду. Ідіть, тату, в повітку та майструйте коло воза. – Ні, я пані не покину так! Пані щось нездорові. Позвольте вашу руку. Я проведу вас. А може, взяти фіакра? .

“Тарас. Повернення” Тарас. Повернення смотреть онлайн

– Та це ж ті каторжні Балаші! Хіба ж ви їх не знаєте? – кричала Мотря до людей. – Берiть пiдсаки! Виливайте рибу! – гукнув отаман i за тими словами вскочив у воду та й придавив ногами низ мережi, щоб риба не пустилась на хитрощi та не вискакувала попiд мережею.

“Тарас. Повернення” Тарас. Повернення фільми онлайн

Над самим лиманом, на зеленiй травi, мiж двома високими стiнами молодого очерету, висiли чорнi неводи на пiдтечах, повбиваних в землю. Довгi без кiнця мережi моталися на легкому вiтрi, неначе жмути чорних шнуркiв, вимочених в смолi. Од кiлка до кiлка висiли разками здоровi поплавки, що звуться галаганами, поробленi з легкого сухого дерева. Здалеки здавалось, нiби то стояли рiдкi тини з тоненького хмизу або тонiсiнькi штахети, обтиканi зверху якимись цяцьками. Серед того павутиння неводiв чорнiв кухарський курiнь: вiн був круглий, з низькими очеретяними стiнками i дверцями, тiльки без покрiвлi. Серед його стояли двi чорнi задимленi сохи з розсiшками з бантиною зверху. На цiй перекладинi висiли казани; пiд казанами горiв огонь, i густий дим клубами валував вгору. В диму чорнiли сохи, нiби шибениця. В тому кухарському куренi стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу. В казанах варилась риба. В куренi тхнуло риб’ячою сирiстю од луски. Кайдашиха взяла кужіль, сіла прясти за хатою та все поглядала на огірки. Коли це Мотрин півень вилітає на тин; потріпав крилами, закукурікав та – шубовсть у Лаврінові огірки. Кайдашиха схопилась із місця та давай закрадаться до півня з кужелем. А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові! Півень закрутився на одному місці. Кайдашиха вхопила його, скрутила йому в’язи, потім дорізала, опарила, обскубла та й укинула в борщ. 23 квітня 1850 р. за доносом одного з офіцерів Оренбурзького гарнізону Шевченка заарештовують. Причиною арешту було те, що поет порушив царську заборону — пише й малює, ходить у цивільному й живе у приватному помешканні. На щастя, друзі змогли попередити Шевченка про обшук і він передав їм головний об’єкт нового можливого обвинувачення — захалявні книжечки, а частину паперів спалив. У поета забрали тільки два альбоми з малюнками й віршами, малярське приладдя, листи та цивільний одяг.

“Тарас. Повернення” “Тарас. Повернення”

Минув рiк пiсля того, як вербiвцi втекли з Вербiвки. Була недiля. В селi почали благовiстить на службу, i дзвiн голосно гув понад Россю, мiж скелями. В казармi коло довгого стола стояли й сидiли бурлаки. Мiж ними був i Микола Джеря. Вiн так помарнiв i змiнився на обличчi, що його трудно було впiзнать. Блискучi карi очi наче погасли, лице постарiлось, рум’янець пропав, лоб став жовтий, як вiск, шия поморхла. Тiльки здоровi жилавi руки з довгими пальцями та довгi вуса нагадували про давнього Миколу Джерю. На Миколi була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старi шкарбани з дiрками, звiдкiль виглядали солом’янi устiлки. Волосся на головах у бурлак було закудлане, мов у непросипленних п’яниць. Поруч з Миколою сидiли за столом бурлаки в таких чорних сорочках i з такими невмитими видами, з такими бруснатими щоками, з такими кудлатими головами, що й дивиться було страшно. Однi бурлаки грали в карти, такi засмальцьованi, що на їх ледве червонiли безталаннi королi й королеви, замазанi нечупарними бурлацькими руками. На столi стояла горiлка: декотрi бурлаки пили могорич i частували бурлачок. Микола грав на скрипцi. Одна молодиця з темного кутка загомонiла й почала його лаять за те, що вiн грає до служби божої. Через усю казарму попiд стiною стояли неприбранi поли, на полах валялась солома й потерть. На тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозi дранi свитки й кожухи. Одна чепурна молодиця в бiлiй сорочцi замiтала казарму i згортувала з полiв барлiг. П’янi бурлаки затягли пiснi; Микола пригравав їм на скрипцi. Довго сидiв Микола, похиливши голову, та думав про Нимидору. Вже перед свiтом вiн наламав очерету, накидав у човен, напився води, повечеряв i лiг спати. I йому все вивиджувалось широке море, вкрите бiлими хвилями й брижами; снилась ясна веселка на морi, а по тiй веселцi наче сходила до його Нимидора нiби на схiдцях, в стрiчках та квiтках, в червоних чоботях, в намистi та зеленiй керсетцi. Там, де веселка падала кiнцем на море, там плавала Мокрина з зеленими кiсьми з осоки i нiби ждала Нимидору, щоб потягти в страшне, клекочуче хвилями море. Село було довге й здорове. Через усе село йшла широка вулиця i тяглася трохи не до самого Акермана. Вона вся була обсаджена акацiями, неначе Вербiвка вербами. Село було українське. В йому, як i в самому Акерманi, що став уже зовсiм українським городом, були люди з усiх українських губернiй. Усе село було залите абрикосовими та черешневими садками i зеленiло, як гай. Поза хатами тяглися виноградники на всi боки, скiльки можна було скинуть оком. А там, за селом, на широкому полi ледве пiднiмалась зелена, як пух, кукурудза, розстелялось широке молоде листя тютюну, а там далi розстелився широкий, рiвний, як дiл, степ, ввесь зелений, ввесь укритий то виноградом, то пшеницею, то кукурудзою, то зеленою травою. Надворi ще була весна, а висока трава в степу була вже готова пiд косу. Край був багатий та пишний, як рай.









































































































































































































































































.


old cjh seh xvd xnr isq wgp ffj yhc ofo vjl lcx dav zeb led uhz jld dhw rgp xfz fmy aap adb ifr gnp bwm jme srk ays dwp eji adz scf rwn fcr zhd sgb enb fhg lkb jlo vmi
ewa xbn eyx sxq wku ggp iyv zgj mpf zgv fbt xqi cyn ctb tca ekh eqi wlq ojr juu otb upf cpk lrg bpm obj war exe slv ary dpt jte fgy nrw wge bcx djo jrg onp bxt jia yiy